ЭйфорияЛюбви, 61 - 20 октября 2008 23:58

"Мій любий- немов олениця або оленятко.
Он він стоїть
за нашою стіною,
крізь вікна заглядає,
крізь грати зазирає.
Заговорив мій любий
і сказав до мене:
"Устань моя люба!
Ходи, моя прекрасна!
Глянь бо: зима минула,
дощі прогули, прошуміли.
вже квіти на землі з'явились,
пора пісень настала,
і голос горлиці вже чути
в краю нашім.
Смоковниця бруньки вже виганяє,
Устань, іди, моя люба!
Ходи, моя прегарна!
Моя голубко, у щілинах скелястих,
у сховку стрімкої кручі!
Дай глянути на твоє личко,
дай голос твій почути!
Бо голос твій солодкий,
і личко твоє принадне."

Що яблуня між лісовими деревами,
то любий мій між синами!
У холодку, що так бажала, я сіла
і плід його був солодкий моєму піднебінню.
Він увів мене в бенкетний покій,
і любов - стяг його надо мною.
Ліва рука його під головою в мене,
а правою він мене обіймає.
Підсильте мене тістечками виноградними,
яблуками мене одушевляйте,
бо я з любови знемагаю."

• 
• 
•