ЭйфорияЛюбви, 61 - 12 октября 2008 15:04

Такій як я потрібно небагато:
Вдень - сонце, а під місячним стакатто,
Наситившись взаємним спілкуванням,
Під зорями упитися коханням...
А рано-вранці, як сірітиме світанок,
Від пристрасті твоєї задихнутись,
Відкинувши нічний серпанок,
До тебе тепло-ніжно пригорнутись...
Сміятися, коли твої цілунки
Так легко-пустотливо пестять тіло,
А серце стукає так лунко,
І до останку, всю себе тобі дарую сміло...
* * *
Коханий, милий, образ віртуальний,
Чи буде це колись реальним?
А втім, реалії так ранять душу...
Пишу, надіюсь, та не дію... і не мушу...

• 
• 
•