ЭйфорияЛюбви, 61 - 29 августа 2008 22:17

По-моему, стоит просто пожалеть человека, не нашедшего в себе смелости для искренних слов, а за себя - порадоваться , что легко отделалась...

Если жизнь полосами -остановись на белой и иди вдоль!!!

А вообще.. насчет встречь в реальном времени - я полностью поддерживаю.. не стоят они того...чтобы потом чувствовать себя выброшенной игрушкой! Пазлы это интересно . но чаще мы стаем пазлами в руках неумелых и недостойных ... Свой личный пазл надо складывать!!! ;) и надо понимать насколько хватит сил и терпения, насколько сильно желание его сложить и получить результат..

Дятлів на сайті досить... вони стукають, стукають і деколи здається, що це вони до вас в двері, а насправді - в них просто звичка така...)))
Чому ви відразу робите такі висновки?... День на день не подібний... (хоч здається, що це не так) Це як улюблена страва - ніби ті самі вареники (я вареники люблю))))) а сьогодні смакують по іншому ніж в четвер))) Тому як не тепер то в наступний четвер)))))) Тільки продовжуйте пробувати!!))))))))
І ще одне... я вам можливо не порадник, але я не можу не поділитись з вами своїм спостереженням. !Люди - це пазли!... І з того боку де з Вами має з'єднатись ваш суджений може існувати лише один, інший але единий в своєму роді інший пазл, разом з яким ви складете нарешті цілісну картину вашого життя! Просто безперервно продовжуйте пошуки... копирсайтесь в купі пазлів, приміряйте, припасовуйте..., що дня вставайте зранку і складайте пазл!!! І одної прекрасної миті все складеться, повірте)))))))))))) Я знаю!!!
Моя маленька сестричка отримала на Миколая ВЕЛИЧЕЗНИЙ пазл))))) і знаєте як довго вона його складала??? Майже пів року!!))) Нікого не підпускала, плакала, кидалась ним, губила, знаходила, з нову губила і прийшов той день коли останній елемент головоломки зайняв своє місце...)))) Можете собі уявити її радість, гордість за себе і за свою роботу))))))))))))) Приходили подруги, друзі і всі заздрили їй, хвалили і захоплювались нею))))))))) Ось так!! А тепер уявіть, що вона опустила б руки через ті невдачі, що так часто її переслідували... Вона ніколи б цього не зробила... І потім жаліла б за втраченим часом... Справи завжди треба доводити до кінця з подекуди маніакальною пристрастю і тоді пазли будуть тішити нас своїми образами, а не лежати немов розбиті надії.
P.S. Врешті це цікаво!!! Знайомитись з новими людьми, робіть це частіше і тоді чоловіки самі благатимуть вас зупинитись))))))))))))))))
P.P.S. Прошу пробачення за дещо наївне порівняння))