Ира, 34 - 28 сентября 2007 19:02

Я не знала про нього нічого!
Не знала,що любить,що цінує,чим переймається,про що думає,як дивитися на небо,що бентежить його серце,від чого не може склепити очей у ночі.
Але я напам"ять знала риси його обличчя.його посмішку,погляд,який пронизував мене наскрізь...
Чим частіше бачились,тим більше мені цього хотілося.Його поцілунки розривали мене на шматки,він зводив мене з розуму...
Одне ніяк не збагну:
чому так тягнулося до нього?
Чим він мене зачепив до самого серця?
Ми живимо у різних світах,йдемо різними дорогами і в протилежних напрямках.

Я була для нього черговим захопленням,весело проведеним часом,гарною забавкою...
Він для мене ТАБУ.Мрія,яка не вписувалась в мою реальність.Зірка на небі гарна і недосяжна.він залишиться для мене першим.Тим,хто змусив моє серце битися швидше і подарував рай на землі.Тільки у ньому хотіла розчинитися назавжди.
Від нього маю незгладимий слід на губах і чіткий спогад у пам"яті.
Ніколи не забуду його...і те чого не було.Напевно,саме це називають коханням.
Кохання,яке приходить і зникає раптово,без попередження,яке розпалює у тобі багаття,попіл якого потім так важко здмухнути зі свого серця...
Я була чистим полотном на якому він створив ще один свій "Шедевр".

• 
• 
•