Євгенiй, 45 - 11 января 2016 14:16

Син: "Тату, можна менi задати тобi питання?"
Батько: "Так, звичайно, що ти хочеш знати?"
Син: "Тату, скiльки ти заробляєш за годину?"
Батько: "??? Це не твоя справа, чому тебе цiкавлять такi речi?"
СИН ". Я просто хочу знати, будь ласка, скажи менi, скiльки ти заробляєш за годину?"
Батько: "Якщо хочеш знати, я заробляю 50 грн. на годину."
Син: "О." (з опущеною головою)
Син: "Тату, можеш менi позичити 20 грн.? Будь ласка!"
Батько розлютився.
Батько: "Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував - позичити грошей, щоб купити собi дурну забавку чи iншi дурницi, то забирайся в свою кiмнату i лягай спати. Подумай, чому ти такий егоiстичний. Я важко працюю заради тебе кожного дня, а ти менi вiддячуєш такою поведiнкою".
Хлопчик тихо пiшов у свою кiмнату i зачинив за собою дверi.
Чоловiк сiв i ще бiльше розiзлився через питання маленького хлопчика. Як вiн смiє ставити такi питання тiльки, щоб отримати трохи грошей?
Приблизно через годину або близько того, чоловiк заспокоiвся i замислився:
"Може й дiйсно було щось, що було необхiдно купити за 20 грн., i вiн дiйсно не так часто просить грошей". Чоловiк пiдiйшов до дверей кiмнати свого маленького сина i вiдчинив дверi.
Батько: "Ти спиш, синку?"
Син: "Нi тато, я прокинувся".
Батько: "Я подумав, що може я був занадто строгим до тебе, у мене був довгий та важкий день, i я мабуть зiрвався на тебе. Ось 20 грн., якi ти просив ...".
Хлопчик сiв на лiжку, посмiхаючись.
Син: "О, дякую татку!"
Потiм, залiз пiд подушку i витягнув звiдти кiлька зiм'ятих купюр. Чоловiк побачив, що у хлопчика уже були грошi, i знову почав злитися. Маленький хлопчик повiльно перерахував своi грошi, а потiм подивився на свого батька.
Батько: "Чому ти хочеш ще грошей, якщо у тебе вже є"
Син: "Тому що у мене не було достатньо, а тепер вистачить! Тато, у мене уже є 50 грн. Чи можу я купити годину твого часу? Будь ласка, приходь додому завтра ранiше. Я хотiв би повечеряти з тобою".
Батько був приголомшений. Вiн обняв свого маленького сина i попросив у нього пробачення.


P.S.
Ми не повиннi дозволити часу промайнути, не провiвши його з тими, хто дiйсно важливий для нас, з тими, кого ми любимо, хто живе у нашому серцi. Не забувайте дiлитися ним - чого вартують 50 грн. в порiвняннi з часом проведеним з коханими? Якщо ми помремо завтра, компанii, задля яких ми працюємо легко замiнять нас протягом декiлькох днiв. Але сiм'я i друзi, якi залишаться без нас будуть вiдчувати цю втрату до кiнця свого життя. Якщо задуматись, ми вiддаємо себе бiльше роботi, нiж власнiй сiм'i .
Деякi речi бiльш важливi