Оля, 42 - 24 июня 2012 19:22

Внучка читаючи книгу «психологія стосунків» запитала у бабці: - чи часто вам дідусь говорив, що вас кохає?
- Можливо, разів три! Коли зустрічались, одружувались і народилась твоя мама, - відповіла бабця.
- Так мало! – здивувалась внука.
- Моє ти сонечко! У наші молоді часи, цінували слова, вміли слухати і берегти у серці. Кожного разу, як твій дідусь посміхається до мене, я пам’ятаю, що він мене кохає; кожного разу, як він повертається з роботи – пам’ятаю, що він мене кохає, бо працює і для мене; кожного разу, як бачу твою маму – пам’ятаю, що він мене кохає, бо прийшла вона на світ з любові; коли бачу тебе, то теж знаю – це через нашу любов – ти є. Так багато речей про це говорить…
Іноді, усмішка і погляд, говорить більше ніж слова, бо потверджені серцем і життям.

Любов випробовується часом, вона зростає з роками, а захоплення проходить мов весняний дощ.

• 
• 
•